Робота над науково-методичною проблемою

Комунікативні ігри на уроках англійської мови

I.                  Особливості комунікативних ігор
Особливістю інтерактивної технології навчання на уроках англійської мови є підготовка молодої людини до життя й громадської активності в суспільстві. Існує безліч інтерактивних вправ: « Мікрофон», «Робота в парах», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Усі разом».
Використання комунікативних ігор пропонує багато можливостей для активізації навчального процесу. Рольова гра є найпоширенішим видом такої діяльності.
Рольова гра мотивує розумову діяльність, оскільки учні опиняються в ситуації, коли актуалізується необхідність щось сказати, попросити, дізнатися, довести, чимось поділитися зі співрозмовником.
Гра активізує прагнення дітей до контакту один з одним і з учителем, створює рівні умови в розмовній діяльності, руйнує традиційний барєр невпевненості. У звичайній дискусії учні-лідери, як правило, захоплюють ініціативу, а невпевнені мовчать.
В іграх учні оволодівають такими елементами спілкування, як уміння почати бесіду, підтримати її, перервати співрозмовника, у потрібний момент погодитися з його думкою чи відкинути її, цілеспрямовано слухати її, ставити уточнюючі запитання.
Рольова гра вчить бути чутливими до соціального використання іноземної мови. Гарним співрозмовником є часто не той, хто краще користується структурами, а той, хто може найбільш чітко розпізнати ситуацію, в якій знаходяться партнери, урахувати інформацію, яка вже відома, і вибрати ті лінгвістичні засоби, які будуть найбільш ефективними у спілкуванні.
Ігри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів учнів, сприяють свідомому засвоєнню іноземної мови. Вони розвивають такі якості, як самостійність, ініціативність, почуття колективізму. Учні активно, захоплено працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх друзів.

II.                Основні вимоги до комунікативних ігор
1.                 Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в учнів інтерес і бажання добре виконувати завдання.
2.                 Рольову гру треба добре підготувати: як зміст, так і форма мають бути чітко організованими. Важливо, щоб учні були впевнені в необхідності добре виконати ту чи іншу роль. Тільки за цієї умови їхня мова буде природною і переконливою.
3.                 Рольова  гра  має бути прийнята всією групою.
4.                 Гра має проводитися неодмінно в доброзичливій, творчій атмосфері, викликати в учнів почуття задоволення, радості.
5.                 Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активному спілкуванні з максимальною активністю використовувати навчальний матеріал, що відпрацьовується.
6.                 Учитель неодмінно повинен сам вірити в рольову гру, в її ефективність. Тільки за цієї умови він зможе досягти високих результатів. Роль учителя в процесі підготовки  проведення гри постійно змінюється. На початковому етапі він активно контролює діяльність учнів, але з часом стає лише спостерігачем.
7.                 Важливе  значення має вміння вчителя встановлювати контакт із дітьми. У процесі гри вчитель інколи може взяти собі якусь роль, але не головну, щоб гра не перетворилась у традиційну форму роботи під його керівництвом.
Рольова гра може використовуватись як на початковому етапі навчання, так і на заключному. У ній завжди представлена ситуація, яка створюється як вербальними, так і невербальними засобами: графічними, монологічними; вказує на умови створення подій; описує події, які потрібно створити; формулює завдання, які треба вирішити. У ситуації необхідно дати інформацію про соціальні взаємовідносини партнерів, наприклад, офіційні чи неофіційні. Опис кожної з ролей подається в рольовій картці, при цьому інформація може бути представлена детально: про те, яка людина, її життєвий і розумовий досвід, звички, захоплення.
Для учнів гра – шлях до пізнання, цікаве доповнення до інколи одноманітних методичних прийомів учителів, які повторюються кожного уроку. Граючись, учні без особливих зусиль, із задоволенням включаються в процес навчання, забуваючи, що йде урок. Гра є одним із сильних мотивів в оволодінні учнями іноземною мовою.

III.   Приклади ігор
Нова лексика
Слід часто використовувати предметну й ілюстровану наочність, іграшки, ігри. Так нові слова добре закріплюються за допомогою гри «Згадай предмет». Один учень загадує предмет( з тих, що зображені на малюнках чи знаходяться в класі), а решта намагаються розгадати, ставлячи загальне запитання: Is it a ball? Потім гра ускладнюється: діти ставлять спеціальні чи альтернативні запитання: What colour is it? Where is it? Is it large or small?
Кольори
Слова, що позначають колір, можна закріпити за допомогою такої гри: учитель показує карточку певного кольору і запитує:
Учитель. What colour is it?
Діти. It is red.
Учитель. What other things are red?
Діти. A bus is red. A pencil is red. A flag is red.
Одяг
Дієслова to have on, to wear і назви елементів одягу добре запам’ятовуються, коли діти самі одягають ляльку ( для цього можна використовувати ляльку з комплектом одягу). При цьому вони відповідають на запитання вчителя чи своїх друзів:
-         What is she wearing?
-         She is wearing a red dress.
-         She has a black silk dress on.
Короткі діалоги
Діти люблять короткі діалоги, в яких один-два вирази залишаються незмінними,а інші можна варіювати за бажанням. Наприклад, відпрацьовуються запитання: May I…?
-         May I go out and play?
-         Yes, you may.
-         May I take my ball?
-         Yes. Where is it?
-         It is in my room.

Лото
Багато можливостей для розвитку навичок аудіювання дає гра в лото « Do you speak English?». Діти отримують великі картки, маленькі залишаються на столі вчителя. Учитель кількома словами описує те, що зображено на одній із маленьких карток. Той, хто побачив на своїй картці те, що описав учитель, відгукується: «I have». Поступово сказане сприймається швидше. Потім умови гри змінюються. Кожен з учнів отримує однакову кількість маленьких карток, великі лежать на столі вчителя. Дітям пропонується по черзі описати те, що зображено на їхніх картках, бажано якомога точніше. Виконавши завдання, учень закриває клітинку на великій картці. Перемагає той, у кого не залишиться маленьких карток.
Іграшкові звірі
Учні приносять на уроки багато іграшок. В основному це іграшкові звірі, назви яких  деякі діти добре запам’ятовують, тому що часто граються з ними на уроках:
-         I am grey. I live in the wood.
-         Are you elephant?
-         No, I am not.
-         Are you a wolf?
-         Yes, I am.





Розвиток особистісних здібностей учнів шляхом реалізації компетентісного підходу на уроках англійської мови
Освіта у сучасній Європі розуміється як засіб розвитку самосвідомості цивілізації, опанування основ філософії та інших наук, ознайомлення із найважливішими творами мистецтва і літератури. Основне завдання освіти в умовах полікультурного соціуму об’єднаної Європи полягає у формуванні та розвитку особистості.
Здатність послуговуватися кількома іноземними мовами в наш час зумовлена не тільки економічними, але значною мірою і загальноосвітніми факторами політичного та культурного розвитку особистості. Тому багатомовність є невід’ємною рисою сьогоднішніх і майбутніх громадян.
В умовах багатомовного та полікультурного суспільства галузь навчання іноземних мов має задовольняти потреби багатьох мільйонів громадян, створити необхідні умови для особистісно орієнтованого навчання іншомовному спілкуванню, в основі якого є учень із власними потребами та інтересами.
Компетентнісний підхід в освіті – необхідна умова нинішньої школи. Компетентісний підхід в галузі навчання іноземних мов – це спроба привести у відповідність, завдяки наявності іншомовної компетенції, з одного боку, потреби особистості інтегруватися в суспільство, а з іншого, - потреби суспільства використовувати потенціал кожної особистості для забезпечення свого економічного, культурного і політичного саморозвитку.
Найголовнішим завданням сучасної школи є підготовка майбутнього фахівця до життя й професійної діяльності у високорозвиненому комунікаційному середовищі, забезпечення формування у підростаючого покоління нових знань та вмінь, способів діяльності.
Сьогодні у нашому суспільстві виникла нагальна потреба в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадян. Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У дитячому віці учень більше здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду стереотипи. Педагогічний колектив має переслідувати головну мету - відродження національної еліти, забезпечення найсприятливіших умов для навчання дітей і розвитку їх творчих здібностей. Тому основною концептуальною метою в роботі вчителя є орієнтація на особистість, на формування і розвиток її творчої і пізнавальної активності.
Компетентнісний підхід до вивчення іноземних мов розглядається як такий спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання і досягнення цілей навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Компетентний спеціаліст, компетентна людина - гідна перспектива для суспільства, що успішно розвивається. А власне компетентність можна виразити у вигляді суми наступних доданків-складових: мобільність знань, гнучкість методу та критичність мислення.
Відповідно до рішень Європейської Ради основною компетентністю на уроках іноземної мови є комунікативна, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне і креативне мислення та адаптуватися у мовному середовищі. Вирішити дану проблему неможливо без використання комунікативного методу та інтерактивних технологій навчання англійської мови.
      Основне завдання педагога в навчанні англійської мови полягає в тому, щоб перенести акцент з усякого роду вправ на творчу розумову діяльність учнів, що вимагає для свого оформлення володіння певними мовними засобами.
Метод проектів може дозволити вирішити цю дидактичну задачу і відповідно перетворити уроки англійської мови в дискусійний, дослідний клуб, в якому вирішуються дійсно цікаві, практично значимі і доступні для учнів проблеми з урахуванням особливостей культури країни і по можливості на основі міжкультурної взаємодії.
         В основі проекту лежить якась проблема.
 Щоб її вирішити, учням потрібно не лише знання англійської мови, але й володіння великим обсягом різноманітних предметних знань, необхідних і достатніх для вирішення даної проблеми. Крім того, учні повинні володіти певними інтелектуальними, творчими, комунікативними вміннями. 
У проектній методиці закладені великі можливості для вирішення таких завдань, як подолання інертності та безініціативності учнів на уроках, боязні говорити іноземною мовою через ймовірні помилки у мовленні. Проектна методика розвиває у школярів самостійність, творчість, активність, такі необхідні їм у процесі навчання. Використання методу проектів реально перетворює учня з об'єкта навчання в суб'єкт навчальної діяльності.
Метод проектів дозволяє створити на уроці дослідницьку творчу атмосферу, де кожен учень залучений в активний творчий пізнавальний процес на основі методики співпраці.
З метою формування комунікативної компетентності вчителям слід організовувати дискусії, створювати проблемні ситуації, пропонувати письмові роботи у формі твору, дискурсивного есе, синкану; пропонувати комунікативні творчі завдання, проводити творчі уроки, використовувати асоціативні кола, діаграми.
Також необхідно звертатися до активних форм уроку. В старших класах проводити нестандартні уроки, широко використовувати технології колективно-групового навчання, методи «Карусель», «Коло ідей», «Акваріум», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка», ситуативного мовлення (імітаційні та рольові ігри) та інтерактивні технології ведення дискусії.
        Використання гри на уроках іноземної мови також розвиває особистісні здібності учнів. 
Гра сприяє високому ступеню мотивації учнів до говоріння й залучення їх у природно - мовну ситуацію, якісному граматичному оформленню мовного висловлення, зняттю тривожності, позитивному емоційному фону на уроці, кращому запам'ятовуванню граматичних структур й розвитку здатності творчої уяви.
Гра враховує інтереси того, хто говорить й умови комунікативної ситуації, таким чином, у процесі гри відбувається відпрацьовування учнями різних мовних кліше, що у свою чергу, веде до комунікації.
Формуванню компетентностей учнів сприяє не лише навчальна, але й позакласна робота з англійської мови.
Соціальні компетентності характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві. У позакласній роботі під час проведення масових свят, вечорів та інших заходів учнями дуже часто доводиться брати участь у змаганнях, конкурсах, вікторинах тощо, де від відповіді одного учасника залежить перемога команди. Тобто учень має брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір. Саме так і формуються та розвиваються соціальні компетентності. Позакласною роботою ми сприяємо формуванню полікультурних компетентностей.
Комунікативні компетентності передбачають уміння спілкуватися усно та письмово, рідною та іноземними мовами. Під час проведення позакласних інформаційних заходів, учням доводиться давати відповіді на запитання вікторін, обговорювати питання у пошуках правильної відповіді, виражати думку письмово. Від уміння спілкуватися у командному змаганні часто залежить перемога.
Інформаційні компетентності – це вміння знаходити, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел. Саме це роблять учні, готуючись до конкурсів, випускаючи газету, добираючи запитання до команди-суперниці тощо.
Ідея компетентнісно спрямованої освіти органічно пов’язана з утвердженням таких суспільно значущих цінностей, як свобода вибору, творчий підхід, життєвий досвід, проектна діяльність учнів.
Компетентісний підхід при викладанні англійської мови орієнтований на розвиток особи, створює потребу в саморозвитку учнів, умови для повноцінного, компетентного розвитку тих, хто навчає і тих хто навчається.



Комунікативний підхід до викладання іноземної мови

В основі навчання іноземним мовам сьогодні лежить комунікативний підхід. Під комунікативністю чи комунікативною направленістю розуміють направленість на співрозмовника, оптимальність навчання з точки зору ефективності впливу на іншого. Комунікативнітсь – підхід, який забезпечує саме такий вплив. Цей підхід безпосередньо „замкнутий” на побудові і діяльності, і недарма в теперішній методиці вживається термін „комунікативно-діяльнісний” підхід.

Мова під час комунікативного підходу в першу чергу знаряддя ділової мови „мова тільки для спеціальних цілей”. Психологічною основою комунікативності може служити теорія функціональних систем, яка розроблена П.К.Анохіним.

Мовленнєва функціональна система, яка забезпечує комунікацію, тобто спілкування, має складний, системний характер і заключає в собі цілий рід ланок: мотив, задум, внутрішню програму і т.д.

Ще однією умовою комунікативності є наявність чи відсутність у тих, хто навчається, мотиву для здійснення мовленнєвої діяльності на іноземній мові. „Діяльності без мотиву не буває” (А.Н.Леонтьєв) – це положення є головним при визначенні комунікативності. Важливою умовою ефективності діяльності є наявність і мотиву, і предмету діяльності, їх спів падання. Наприклад, діяльність читання. Учень читає цікаву книгу. Предмет його діяльності – зміст книги, мотив - пізнати цей зміст. Таким чином, тут мотив і предмет співпадають і учень читає не по зовнішньому примусу, а за внутрішнім збудженням, тому що йому цікавий зміст книги.

Якщо вести мову про справжню комунікативність, насамперед потрібно вирішити проблему, щоб визвати у тих, хто навчається природну потребу у спілкуванні на іноземній мові, на уроці, в шкільному класі.

На сучасному етапі найбільше поширення у викладанні іноземних мов отримав комунікативний підхід, тому необхідно розглянути основні його принципи:
  • ті, що навчаються вивчають мову і починають володіти нею, спілкуючись на цій мові;
  • мова є функціональним засобом реалізації мовленнєвих навичок того, хто говорить (пише);
  • в центрі уваги – особистість учня;
  • оволодіння мовою повинно проходити в ході творчої діяльності, яка стимулює пізнавальну активність учнів;
  • курс навчання мові повинен бути зорієнтований на задоволення мовленнєвих потреб певної категорії тих, що навчаються.
Комунікативна активність – це прийняття участі всіх тих, хто навчається, в навчальній діяльності. Важливо, щоб вся ця діяльність наближалась до безпосереднього спілкування. Групова взаємодія тих, що навчаються направлена на вирішення цієї проблеми, в якій кожен учень вбачає свій внесок, стимулює його активність, спонукає до створення атмосфери взаєморозуміння кожного в результаті діяльності.

В такому випадку необхідні творчі види робіт, які вимагають спільного пошуку вирішення проблем.

Наприклад, спостереження над фактами мови і необхідні висновки про закономірності їх функціонування в актах мовлення, обмін інформацією і думками. Однією з важливих умов активізації комунікативності учнів є присвоєння певної ролі в процесі використання різних ігрових форм навчання, і в першу чергу ролевих ігор.

Гра розковує дитину, стимулює її фантазію, розкриває творчі можливості, властивості особистості.

Активізація навчальної діяльності в значній мірі залежить від учителя, який створює атмосферу співробітництва. Важливо, щоб вся навчальна діяльність була мотивованою.

При організації групового і парного спілкування важливо правильно підібрати партнерів тому, щоб з однієї сторони у них був різний рівень інформованості, а з іншого боку, щоб один не пригнічував активність іншого.

Створення комунікативної атмосфери на занятті – це створення ситуацій спілкування вже на початку уроку, включення всіх учнів у спілкування, психологічний комфорт, доступність предмету мови і інтерес до нього. Особливо важливим у цьому випадку являється установка на спілкування. Увійшовши в клас вчителю необхідно посміхнутись і розпочати урок не із традиційного питання: „Хто черговий?”, а сказати щось приємне, при цьому звернутися до кожного учня з якимсь питанням чи побажанням

Для створення і підтримання атмосфери комунікації найважливіша є роль вчителя, який своїм відношенням, зацікавленістю стимулює активність учнів. Він також являється творцем спілкування, пропонуючи цікаві і захоплюючі види мовленнєвої діяльності. Також необхідною умовою створення комунікативної атмосфери є невелика кількість учнів, вільний вибір їх розміщення, дотримання невеликої дистанції між сидячими.

Розглядаючи теоретичні аспекти комунікативного підходу, необхідно ознайомитись із деякими практичним прийомами реалізації комунікативного підходу, щоб розвивати вміння і навички іншомовного спілкування

Системно-структурний підхід до аналізу факторів, які керують процесом мовлення, дає змогу виділити три групи факторів передмовленнєвої орієнтації: соціальні, психологічні, дидактично-методичні.

До соціальних факторів відносять: соціологічні характеристики учнів (стать, вік, рівень освіти, рівень інформованості про предмет бесіди).

До психологічних факторів відносять психологічний клімат спілкування: емоційний настрій, особливості характерів партнерів.

Дидактико-методичні фактори – це чітке і конкретне формулювання комунікативного завдання. Комунікативне завдання (повідомити, заперечити, пояснити, переконати, привітати і т.д.) дається учневі, як правило, в певній ситуації (наприклад, розпитай - кого? – де? – про що? – чому?) викликає у учня комунікативні наміри і здійснює ті чи інші мовленнєві дії.

У навчально-мовну ситуацію включають лише ті компоненти, які керують мовленнєвими діями партнерів.
Для кращого розвитку мовлення учнів необхідно використовувати на уроці всі типи ситуацій. Важливо навчити запитати і повідомити інформацію, підтвердити чи заперечити свою думку.

В ситуаціях, які обслуговують учбовий процес, мова використовується в цілях, які максимально наближають до природних.

Функції іншомовного спілкування у даному типі ситуацій переплітаються, на що схожа реальна комунікація. Так як головною тенденцією процесу навчання іноземним мовам є комунікативність то потрібно розглянути ще одне важливе питання: „Якою ж повинна бути наочність під час комунікативного навчання?” В методиці термін наочності розглядається як погляд на щось. При навчанні засобом об’єктивної дійсності служить наочність.

Під терміном „комунікативна мотивація” розуміють такий варіант, який забезпечує ініціативну участь учня у спілкуванні як на уроці, так і поза ним. Саме об’єктивна дійсність виступає тією основою, яка викликає потребу у спілкуванні. Мотивація до висловлювання виникає при умові, якщо в учня є потреба висловити свою думку. Виходячи із сказаного, можна зробити висновок: створення комунікативної мотивації в учнів стає можливим у тому разі, якщо на початку уроку чи перед виконанням якогось виду роботи (протягом двох, трьох хвилин) показати спеціально розроблений вид наочності: розповідь, сюжетну картинку відео-, діафільми. Засобами наочності тому, хто говорзміст і логічна послідовність висловлювання, тим самим створюється смислова опора говоріння.

Забезпечити цю умову можливо в тому випадку, якщо учитель буде намагатися використовувати на уроці не тільки зовнішню наочність, засновану на відчутті, але й внутрішню наочність, яка базується на уявленні.

Учням 5-6 класів цікаві казки і дії в теперішньому, минулому і майбутньому: вони люблять картинки, які ілюструють зміст тексту, шестикласників цікавлять тільки ті серії картинок, які об’єднуються однією сюжетною лінією, а восьмикласників – картинки гостро сюжетні, пригодницькі, фабульні, які зв’язані із проблемами сьогодення.

Отже, в процесі формування мовленнєвих умінь говоріння таке схема вживання наочності має такий вигляд6 від зовнішньої наглядності через внутрішню до абстрактно-невизначеної. Можна виділити ще два типи наочності: змістовно направлена і смислова. Змістовна наглядність звертає увагу учнів на зміст того чи іншого відрізку дійсності, смислова наглядність формує в учнів відношення до того, що зображено на картинці, тобто активізує особистість, що дуже важливо для навчання на комунікативній основі. Можна зробити висновок: зовнішня наочність перш за все повинна бути змістовною наочністю, тоді вона зможе забезпечити комунікативну мотивацію і створення внутрішньої наочності.

Так як методичним змістом сучасного уроку іноземної мови є комунікативність, то навчаючи учнів, ми вчимо їх спілкуватися на іноземній мові. А навчити цьому можливо тільки в умовах спілкування, тобто навчання іноземній мові повинно бути створено так, щоб воно було подібно процесу природної комунікації.

Комунікативність – це схожість процесу навчання і процесу спілкування лише за основними ознаками: наявність певних взаємовідносин між співбесідниками, які створюють ситуацію спілкування, обговорення тих тем, які відповідають віку і інтересам учнів, їх рівню розвитку.

Під час підготовки до уроку треба використовувати ті вправи, які мають вищеназвані ознаки, а також, щоб вони були зв’язані між собою, кожна наступна вправа була логічним продовженням попередньої. При складанні плану уроку продумувати комунікативні установки, окремим учням і всьому класу.

Можна навести приклади комунікативності вправ, які можна використовувати на уроках в 5-6 класах. Ситуація за назвою „Допоможіть навести порядок у класі” використовується під час тренувань учнів у вживанні в мовленні прохання, до уроку вчитель створює певний хаос у класі, який учні повинні виправити. Ситуація „Допоможіть Незнайкові” викликає в учнів зацікавленість і допомагає засвоїти нову лексику. Вчитель говорить, що сьогодні до нас завітав Незнайко. Він також вивчає іноземну мову, але плутає назви предметів і цифр. 

1 комментарий: